Садова концепція, стійка до посухи: прерійний сад

У прерійних садах гармонійно чергуються декоративні злаки, що добре переносять посуху, та яскраві багаторічники. Щоб уявити собі такий сад, варто згадати романтичні пейзажі з дитячих книг про індіанців — розкішні трав’янисті рівнини, де квіти й злаки з легкістю протистоять примхам погоди.

У Північній Америці, рухаючись із заходу на схід, можна вирізнити три типи трав’янистих прерій. Зі збільшенням кількості опадів змінюються й ландшафти: від короткотравних прерій через змішані трав’янисті ділянки до високотравних, біорізноманітних східних варіантів. Хоча кожен тип має власний набір видів, усі вони адаптовані до суворих кліматичних умов — до спекотних посушливих літ і тривалих холодних зим.

Прерії збереглися завдяки трьом ключовим чинникам: посусі, випасу бізонів та частим пожежам. Ці природні явища стримували поширення деревної рослинності та сприяли розвитку багаторічних трав. Після появи європейських колоністів ці родючі рівнини були розорані, і нині лише близько одного відсотка оригінальної рослинності збереглося на континенті.

Прерійні сади в ландшафтному дизайні

Вражаючі пейзажі північноамериканських степів стали натхненням для прерійних садів, що набули популярності наприкінці XX століття. Перша письмова згадка про такий підхід у садовому мистецтві датується 1915 роком — саме тоді з’явилася книга Вільгельма Міллера «Дух прерії в ландшафтній архітектурі». У ній наголошується не лише на естетичних перевагах таких садів, а й на їхній низькій потребі в догляді та екологічній доцільності.

Після Другої світової війни, коли зросла стурбованість впливом хімічних засобів на довкілля, інтерес до природних і сталих форм садівництва ще більше посилився. Сьогоднішні прерійні сади втілюють екологічну свідомість і черпають натхнення у природній красі та витривалості ландшафту.

Створення прерійного саду

Сад, де поєднуються декоративні злаки й багаторічники, пропонує різноманітну зміну кольору й форми впродовж усього сезону. Після щорічної обрізки наприкінці лютого, сад починає активно відновлюватися з середини травня, коли одна за одною розквітають квіти. Найбільшої декоративності він досягає наприкінці літа.

Щоб створити гармонійний прерійний сад, необхідно ретельно планувати. Найкраще обирати відкриті, сонячні місця, де різні типи рослин висаджуються великими групами. Замість надміру кольорів, акцент слід зробити на контрасті висоти, текстур і форм. У першу чергу потрібно підібрати відповідні злаки.

Рослини прерійного саду

У садових центрах уже доступні такі злаки, як мексиканська ковила (Stipa tenuissima ‘Pony Tails’) — середньоросла, м’яка на дотик декоративна трава з пониклим листям. Незамінною є також бородач звичайний (Deschampsia cespitosa) — вічнозелена трава з компактною формою й легкими літніми колосками.

Серед високорослих видів найпопулярнішою є каламагростис (Calamagrostis × acutiflora ‘Karl Foerster’) — її рожево-фіолетові, пухнасті суцвіття прикрашають сад від початку літа до осені, граційно коливаючись навіть від найменшого вітру. Ще одна визначна трава — гігантська ковила (Stipa gigantea), що може досягати двометрової висоти, утворюючи золотисті звисаючі колоски.

Серед квітучих багаторічників варто виділити очитки (Sedum), рудбекії й ехінацеї (Echinacea, Rudbeckia), деревій (Achillea), шавлію лісову (Salvia nemorosa), вербену бонарську (Verbena x bonariensis) — усі вони вже добре зарекомендували себе в садах.

Ідеальна пропорція: половина рослин — злаки, решта — квітучі багаторічники. Такий баланс підкреслює контрасти й забезпечує стабільну декоративність.

Догляд за прерійним садом

Догляд за прерійним садом відносно нескладний. У перший рік після висадки доцільно поливати рослини та мульчувати ґрунт. Надалі, коли рослини ущільняться, достатньо одного щорічного обрізання сухих стебел. У відповідь сад щороку радуватиме новим цвітінням і свіжими відтінками зелені.

Додаткові посухостійкі багаторічники для прерійного саду:

• Ізоп запашний (Agastache foeniculum)

• Осінній геленіум (Helenium autumnale)

• Шорсткий соняшник (Heliopsis helianthoides)

• Вероніка віруґінська (Veronicastrum virginicum)

• Вербена синя (Verbena hastata)

• Гаура Ліндгеймера (Gaura lindheimeri)

• Ліатріс колосковий (Liatris spicata)

• Монарда трубчаста (Monarda fistulosa)

• Анемона ніжна (Anemone blanda)

• Шовковий молочай бульбистий (Asclepias tuberosa)

• Кореопсис (Coreopsis)

• Полин «Powis Castle» (Artemisia 'Powis Castle')

• Синяк банатський (Echinops bannaticus)

Ще більше декоративних злаків:

• Блюстем бородавчастий (Schizachyrium scoparium)

• Велика трясунка (Briza maxima)

• Метельчатий просо (Panicum virgatum)

• Ерогростіс чудовий (Eragrostis spectabilis)

• Сеслерія плямиста (Sesleria albicans)