Потрібна реорганізація вирощування абрикосів
У 2025 році весняні заморозки завдали значної шкоди угорським абрикосовим садам. Попит на цей фрукт на ринку великий, тому для забезпечення стабільного врожаю та економічної ефективності в майбутньому потрібна всебічна, професійно обґрунтована реорганізація плодівництва в країні. Щодо вибору сортів, надзвичайно важливо впроваджувати у виробництво сорти абрикосів, які адаптовані до місцевого клімату на основі багаторічних досліджень.
Урожай було знищено на 70-95%
Хоча останніми роками весняні заморозки завдавали угорським виробникам абрикосів чималих проблем, цьогоріч шкода через тривале похолодання і заморозки під час цвітіння була настільки серйозною, що 70-95% врожаю загинули. Заморозки торкнулися не лише Угорщини — вони спричинили значні збитки і в інших важливих європейських країнах, що вирощують абрикоси. Однак у нас шкода виявилася найбільшою. Причин багато: крім аномалій погоди, значною проблемою є те, що більшість угорських абрикосових садів розміщені в умовах, які не є оптимальними або навіть непридатними для вирощування абрикосів.
Зупинився раніше розпочатий приріст площі садів
В Угорщині абрикоси вирощують приблизно на 5000 гектарах. Найважливіші регіони — це медьє Пешт і Бач-Кішкун, а також Боршод-Абауй-Земплен (1100 гектарів), Сомодь і Толна, а також Фейєр. Через серйозні щорічні пошкодження заморозками ріст площі садів зупинився, хоча у 2013-2020 роках площа садів зросла з 4000 до 5700 гектарів.
Через регулярні заморозки щорічний обсяг врожаю сильно коливається: до 2018 року він становив від 20 до 35 тисяч тонн залежно від року, тоді як у 2023-му — лише 6-8 тисяч тонн.
Потрібно стимулювати збільшення виробництва абрикосів
За словами учасників професійного заходу, організованого Національною аграрною палатою та Культурно-дослідним центром садівництва МАТЕ в Чегледі, метою є досягнення щорічного врожаю 50 тисяч тонн, що дозволить зменшити імпорт близько 3000 тонн абрикосів. Абрикос є дуже популярним фруктом у країні, його якісний урожай добре реалізується як на внутрішньому ринку, так і у переробних підприємствах. Тому слід заохочувати збільшення вирощування абрикосів, забезпечуючи фермерів сучасною, орієнтованою на майбутнє та практичною професійною інформацією.
Це підтверджує необхідність всебічної, професійно обґрунтованої реорганізації угорського садівництва, особливо для ранньоквітучих плодових культур. У 2025 році запущено програму підтримки посадки, оновлення і модернізації садів, що створює хороші можливості для оновлення галузі. Однак це вдасться лише за умови, що в виробництво будуть впроваджені сорти, адаптовані до кліматичних змін і перевірені багаторічними дослідженнями в країні, які відповідають ринковим вимогам.
Фахівці наголошують, що для досягнення стабільності врожаю ключове значення мають правильний вибір місця посадки, активний захист від заморозків і граду, а також застосування інтенсивних технологій вирощування.
Запускається всебічний науково-дослідний проєкт
Національна аграрна палата і МАТЕ планують тісно співпрацювати для розвитку садівництва, щоб передавати фермерам найсучасніші наукові знання у доступній формі. Цього року стартує великий науково-дослідний проєкт під професійною координацією НАК за участю університетів, дослідницьких інститутів і виробників. Мета — забезпечити наявність сортів, які добре пристосовані до угорського клімату і ґрунтово-кліматичних умов, а також розробити відповідні технології вирощування, що гарантуватиме достатню кількість якісної продукції для споживачів і переробних підприємств.
Спільний інтерес виробників і держави
Окремий сорт, особливо ранньоквітучий абрикос, слід впроваджувати у промислове виробництво лише після багаторічних економічних випробувань. Основна проблема зараз у тому, що більшість сортів були виведені в країнах Середземномор’я, де пріоритетом є ранній строк достигання. Це пов’язано з коротким періодом холодного періоду і глибоким станом спокою, що часто супроводжується раннім цвітінням — а для Угорщини це створює високі ризики. Тому потрібно, навіть за державним регулюванням, домогтися, щоб у промислові сади, особливо за державні субсидії, потрапляли лише сорти, що пройшли попередні багаторічні дослідження і відповідають місцевим умовам. Це — спільний інтерес виробників і держави.