26.07.2025 у 12:02

GAZ-69 — ветеран серед позашляховиків

У наші дні поважаючий себе агроном, підприємець чи фермер, як правило, має сучасний, стильний пікап або позашляховик. Але є й винятки. Наприклад, фермер Арпад для поїздок у ліс користується старезним, практично зношеним, але майже безкоштовним радянським GAZ-69. Цей вибір символічний: не даремно радянська армія виграла війну на простих, але витривалих машинах, тоді як у нацистів високоточна техніка часто ламалася. Навіщо диференціал у позашляховику, якщо і без нього можна доїхати від Сталінграда до Берліна?

Витоки і конструкція

Ці машини, відомі під назвою «RAJ-GAZ», створювалися з урахуванням практичності, за зразком американських моделей, отриманих по лінії військової допомоги. Їхній первинний двигун згодом став серцем таких моделей, як «Побєда», «Волга» і «Варшава». Згодом його модернізували, але дух машини залишився незмінним.

Якщо горілка замерзає в пляшці

GAZ-69 створено не для делікатного поводження. Інструкція з експлуатації радить у легкі морози зливати воду з радіатора й заносити її в дім, а за сильніших — те саме робити з маслом і акумулятором. Якщо ж горілка в пляшці замерзає, мотор потрібно тримати заведений всю ніч або зранку розпалити багаття під машиною. Антифриз? Зимове мастило? Не треба! Запалюємо ганчірку з бензином біля повітряного колектора — і крутимо стартером.

Ресорна підвіска GAZ-69, що складається з кількох листів, набагато краще адаптується до нерівностей рельєфу, ніж у більш пізнього УАЗу. І хоча здається, ніби така техніка має швидко вийти з ладу, це не так. Машини 1960-х досі на ходу. Зустріч із одним таким ветераном, зробленим 1963 року, справила враження: він ще досі працює, попри численні пошкодження й діряву корозією каросерію.

Машина без документів — але з душею

Цей конкретний GAZ-69 не має номерних знаків і навряд отримає їх коли-небудь. На дороги не виїжджає — він живе в лісі. Техогляд? Немає сенсу навіть думати. УАЗівський двигун, перероблений на газ? Ніхто не переймається легалізацією. Це машина з шрамами, у прямому сенсі: з дірками в кузові, вм’ятинами на всіх елементах. Проте мотор запускається легко, працює чітко, а оригінальне лакофарбове покриття, хоч і вицвіле, збережене. Кліматконтроль — це нахилене лобове скло, що відчиняється, а пічка — ще радянська — працює. Двері закриваються з гуркотом, але тримаються.

Салон — аскетичний: сидіння замінені на більш сучасні, але під ногами замість підлоги — голий метал, через який видно трансмісію, кардан і опале листя. Прилади підписані кирилицею, тому трохи знань російської мови не завадить. Через прямі вікна салон не перегрівається від сонця.

На шляху — ніщо не зупинить

Спершу за кермом Арпад. Ми підстрибуємо на пеньках і каменях, але машина пливе над рельєфом. Коробка передач — трьохступенева, більше 80 км/год на трасі вона не любить, зате в польових умовах має переваги: важіль першої передачі розташовано напроти заднього ходу, що дозволяє швидко гойдати машину, коли та застрягла. Роздатка не вбудована в коробку, а приєднана окремим карданом — зручно для ремонту. З увімкненим пониженим рядом та тракторними шинами машина видирається навіть на круті схили — хоч порожня, хоч із причепом.

Кермо з люфтом, але машина слухається

Після водія змінюємося: тепер керую я. Ергономіка? Тут не машина пристосовується до водія, а навпаки. Газ треба шукати між педалями. Але машина йде навіть на холостих. Кермове управління має добру третину оберту люфту, але завдяки короткій базі легко маневрує між деревами. Їдемо то по колії, то просто через чагарники — байдуже, машина все здолає. Навіть крутий схил не зупиняє — на пониженій передачі повзе мовчки. Підвіска м’яко поглинає удари — це не техніка для дрифту, а для важкої роботи.

Ветеран залишається на ходу

Раніше лісники масово користувалися GAZ-69, потім їх витіснили Land Rover, Suzuki Jimny та інші, дорожчі моделі. Але в сувору зиму, на зледенілих дорогах, ці сучасні позашляховики, навіть із ланцюгами, часто поступаються старенькому радянському всюдиходу.

Сьогодні справжній робочий позашляховик — рідкість. Частіше бачимо блискучі міські «SUV» із шкіряним салоном, спортивними колесами та мінімальним кліренсом, які застрягають на першому ж вологому полі. Але на мисливському хуторі такий водій уже чекає, щоб його підвезли на старому GAZ-і до вишки з підгодованими кабанами.

Було б цікаво уявити розмову цих двох авто — ветерана війни й новомодного «паркетника». Якби тільки змогли порозумітися, новачок дізнався б, що старий GAZ не просто машина — він допоміг виграти війну. Тепер же, як почесний відставник, сумлінно виконує свою нову місію.

Назад до новин Наступний запис